Стейблкоїни: нова руйнівна інновація на фінансовому ринку

Стейблкоїни є руйнівними, але хто буде руйнівниками?

Це фрагмент з щоденного інформаційного бюлетеня Blockworks. Для читання повних випусків підпишіться. “Лідери гинуть знизу.”

— Клей Крістенсен

У своїй книзі `Дилема інноватора` Клей Крістенсен ввів концепцію руйнівних інновацій — коли продукт, який спочатку виглядає як дешевий підробка, врешті-решт переписує правила цілого сектора економіки.

Ці продукти, як правило, з`являються або на низькому ринку, або в абсолютно нових сегментах, які були проігноровані вже існуючими компаніями, оскільки вони вважали, що такі ринки недостатньо прибуткові або стратегічно важливі.

Але врешті-решт це виявляється хорошою стартовою точкою: “Руйнівна технологія спочатку сприймається найменш прибутковими споживачами на ринку,” пояснив Крістенсен.

Ці споживачі часто готові прийняти продукт, який на початку є нижчим з точки зору традиційних показників продуктивності, але дешевшим, простішим і більш доступним для них.

Крістенсен наводить приклад Toyota, яка розпочала свій шлях на ринку США, орієнтуючись на бюджетних споживачів, яких великі виробники автомобілів проігнорували.

Зосередженість учасників ринку на більших, швидших і більш функціональних автомобілях створила “вакуум під ними,” за словами Крістенсена, і Toyota заповнила цей вакуум повільним, малим, простим без-фруктовим Corona, який коштував всього $2000, коли був представленим у 1965 році.

Сьогодні Toyota є другим найбільшим виробником автомобілів у США — а її розкішний позашляховик Lexus LX 600 починається з $115,850.

Toyota використала Corona, щоб прокласти свій шлях на ринок США, а потім поступово піднялася по ціновій драбині, підтвердивши тезу Крістенсена про те, що найкращий шлях до верху — це почати з низу.

Стейблкоїни можуть мати подібну траєкторію. Руйнація наближається.

Руйнівники Крістенсена почали з нішевих ринків — і стейблкоїни почалися на ринках, що розвиваються.

Для людей у США, які мають доступ до банківських депозитів, стейблкоїни є, по суті, менш вигідним видом долара — не застраховані FDIC, не проходять належного аудиту, не інтегровані в ACH або SWIFT та (незважаючи на назву) не завжди обмінювані на $1.

Однак для людей за межами США вони є кращим видом долара — на відміну від 100-доларових банкнот, їх не потрібно ховати, вони не можуть бути порвані або зіпсовані, і вам не потрібно зустрічатися з кимось особисто, щоб їх обміняти.

Це зробило стейблкоїни в доларах надзвичайно популярними в країнах, таких як Аргентина — кажуть, що одна п`ята частина аргентинців щодня їх використовує — навіть коли мало хто в США міг би пояснити, що це таке.

Аргентина не є єдиним місцем, де використовують стейблкоїни, звичайно — вони популярні серед трейдерів DeFi, всіх, хто не здатний пройти перевірку KYC, емігрантів, які перераховують гроші додому, роботодавців, які платять фрілансерам у інших країнах, і заощаджувальників, які втікають від своєї місцевої валюти з гіперінфляцією.

Ні один з цих сегментів не є достатньо прибутковими для вже існуючих банків, тому не мало значення, що стейблкоїни спочатку були гіршими порівняно з грошима, виданими банками.

Протягом деякого часу люди були настільки настирливі в пошуках цифрових доларів, що їм навіть не здавалося важливим, чи була USDT від Tether повністю забезпечене.

Зараз ситуація значно покращилася: Circle пропонує регульовану альтернативу USDT, сам Tether, здається, грає по правилам, а деякі стейблкоїни навіть пропонують дохід.

Але чи є ця інновація дійсно руйнівною?

Інститут Крістенсена має шість критеріїв, щоб визначити, чи можна вважати інновацію руйнівною:

• Чи орієнтується вона на неспоживачів або людей, які отримують надмірні послуги від існуючих пропозицій incumbent?
• Чи є пропозиція гіршою, ніж у вже існуючих учасників ринку за історичними показниками продуктивності?
• Чи є інновація простішою у використанні, зручнішою або дешевшою, ніж існуюча пропозиція incumbent?
• Чи має пропозиція технологічний каталізатор, який може підняти її на ринку та дозволити поліпшитися?
• Чи пов`язана технологія з інновацією бізнес-моделі, яка дозволяє їй бути стійкою?
• Чи мають існуючі постачальники мотивацію ігнорувати нову інновацію і не відчувають загрози на початку?

Ні. Поточні учасники ринку, здається, насторожені щодо загрози та знають про можливості.

“Майже завжди, коли виникають руйнівні технології на нижньому рівні, це створює ситуацію, в якій лідери галузі насправді починають втікати замість того, щоб боротися з вами,” пише Крістенсен. “Саме тому низькоякісна руйнація є таким важливим інструментом для створення нових бізнесів росту: конкуристи не хочуть конкурувати з вами; вони просто відходять.”

Стейблкоїни можуть бути рідкісним винятком: замість того, щоб відійти від інновацій з низькими витратами, учасники ринку, здається, мчать до них.

Учасники платіжних систем Visa, Mastercard і Stripe нещодавно оголосили про нові пропозиції стейблкоїнів; фонд BUIDL від BlackRock (який виглядає як стейблкоїн із доходом) швидко приваблює активи; генеральний директор Bank of America каже, що, швидше за все, випустить стейблкоїн, як тільки регулятори це дозволять.

Це може бути пов`язано з тим, що фінансові керівники всі прочитали `Дилему інноватора`.

Або це може бути тому, що стейблкоїни так легко випустити.

Крістенсен характеризує руйнівну інновацію як придбану компанією — де стартапи використовують низькопрофільні позиції, щоб пробитися в основний потік, перш ніж incumbents серйозно ставляться до них.