Креативність в еру штучного інтелекту: чому людський дотик залишається незамінним

Чому справжня креативність все ще потребує хаосу і людського дотику в еру штучного інтелекту

Понад чотири десятиліття тому філософ Жіль Делез стверджував, що справжнє мистецтво нерозривно пов’язане з фізичними та емоційними зусиллями людей, які протистоять хаосу.

Делез вірив, що те, що робить мистецтво можливим, починається з залучення художника та безпосереднього досвіду з невизначеністю, що алгоритм не може відтворити.

«Якщо хтось вкладає все своє життя в живопис і в боротьбу проти кліше, це не шкільна вправа», — звучить приблизний переклад з його семінару 1981 року.

Що важливо, «це акт боротьби, щоб відкинути кліше, щоб щось виникло», уточнив Делез у пізнішому письмовому виданні.

Сьогодні застереження Делеза є більш актуальним, ніж коли-небудь, оскільки в інтернеті стрімко заповнюється штучно згенероване, здебільшого клішоване, мистецтво. Завдяки просунутим алгоритмам інструменти штучного інтелекту можуть створювати зображення, музику та навіть письмові роботи з мінімальним людським дотиком, починаючи з простого запиту.

Триваючі суперечки, пов`язані зі штучним інтелектом, підкреслили напруження щодо контенту, згенерованого ІІ.

На минулому тижні творець YouTube MrBeast відкликав інструмент для створення мініатюр на основі штучного інтелекту, після протестів з приводу прав художників. У травні Елтон Джон критикував пропозиції уряду Великої Британії щодо авторських прав на штучний інтелект як «глибоко тривожні» для художників.

Компанії штучного інтелекту, такі як Anthropic, Meta та OpenAI, зіткнулися з юридичними суперечками щодо текстів, згенерованих штучним інтелектом, навчання на авторських книгах та більш широкого питання про те, чи підпадає навчання моделей ІІ під справедливе використання.

Людська мудрість, штучні обмеження

Макс Лі, засновник і гендиректор децентралізованої платформи хмарних обчислень OORT, сказав у інтерв`ю Decrypt, що можливості штучного інтелекту суттєво обмежені їхніми людськими витоками.

«Те, що з’являється в штучному інтелекті, все ще ґрунтується на структурах, ініційованих людьми», — пояснив Лі, відповідуючи на запитання Decrypt.

Лі, платформа якого використовує децентралізовану інфраструктуру для підтримки робочих навантажень, таких як агентні торгові моделі, стверджує, що навіть просунуті моделі залишаються обмеженими архітектурами, наборами даних і цілями навчання, які спочатку були визначені людьми.

Хоча системи ІІ «можуть імітувати певні патерни міркування чи поведінки», вони «не мають такого роду внутрішньої когнітивної основи або самостійного розуміння», сказав Лі.

Ці поведінки, хоч і «іноді дивні», «в кінцевому рахунку обмежені знаннями та логікою», наданими людьми, додав Лі.

Спостереження Лі резонує з Делезом, який стверджував, що навіть у креативному хаосі фізична та емоційна боротьба художника з випадковістю відкриває потенціал для креативності.

«Це якби живописець був оком, рукою, нервовою системою, що шукає, яка намагається всі комбінації в надії, що щось виникне, що щось з`явиться», — сказав Делез.

Там, де Делез бачив креативність як ризиковий акт людських зусиль і творчості, сучасні системи штучного інтелекту комбінують уже відоме.

Лі стверджує, що межа полягає в тому, як людство намагається розширити масштаби того, що можна «описати» або розшифрувати.

«Чим більше ми можемо описати, тим більш розвинутою стає наша цивілізація», — зазначив Лі.

Навіть у такому випадку, «креативності недостатньо», щоб задовольнити змінювані потреби людського вираження, сказав Віргіліо Рівас, професор філософії в Політехнічному університеті Філіппін, в інтерв`ю Decrypt.

Те, що можуть робити люди, це «штовхати креативність через штучний інтелект, щоб винаходити і переосмислювати людську пам’ять», — сказав Рівас.

Редаговано Себастьяном Сінклером