Монетарне зниження: від дорогоцінних металів до символів

Зниження означає дію або процес зменшення якості або вартості чогось. Коли йдеться про фіатні валюти, зниження традиційно відноситься до практики зменшення вмісту дорогоцінних металів у монетах, зберігаючи при цьому їх номінальну вартість, таким чином розведуючи внутрішню вартість монети. В сучасному контексті зниження означає зменшення вартості або покупної сили валюти - наприклад, коли центральні банки збільшують грошовий обіг, що призводить до зниження номінальної вартості кожної одиниці.

Перед появою паперових грошей та монет, виготовлених з дешевих металів, як от нікель, валюта складалася з монет, виготовлених з дорогоцінних металів, таких як золото та срібло. Це були найбільш шукані метали того часу, що надавали їм вартість поза указом уряду. Зниження було поширеною практикою для заощадження дорогоцінних металів та використання їх у комбінації з металами нижчої вартості.

Ця практика змішування дорогоцінних металів з металами меншої якості дозволяла органам здійснити додаткові монети з тією ж номінальною вартістю, розширюючи грошовий обіг за частку витрат на монети з більшим вмістом золота та срібла.

Сьогодні монети та банкноти не мають властивої вартості, вони просто символьні токени, що представляють вартість. Це означає, що зниження ґрунтується на обсязі: скільки монет або банкнот дозволяє рухатися орґанізм, що видав їх. Зниження пройшло через різні процеси та методи з часом; тому ми можемо визначити старі та нові методи.